Булінг (англ. bully — хуліган, забіяка, насильник) — це різновид насилля, жорстоке ставлення однієї людини чи групи людей до іншої, результатом якого є фізичне й моральне страждання. Найчастіше він проявляється в психологічному тероризуванні, цькуванні, приниженні або ж мовчазному спогляданні насилля. Основними особливостями булінгу є тривалість та свідома спрямованість на ображання й приниження іншої людини.
Зазвичай таке неприйнятне ставлення виявляють одне до одного діти. Утім, мабуть, кожному відомі приклади психологічного тероризування педагогів з боку учнів. Скажімо, вчитель намагається проводити урок, а учні не звертають на нього уваги й голосно розмовляють, сміються, займаються власними справами. Трапляється, що діти під час уроку хором відтворюють певний звук, жбурляють у вчителя папірцями тощо. Педагог, звичайно ж, намагається зупинити свавілля, закликає учнів бути чемними й сумлінними, погрожує поскаржитися директору чи батькам. Та здебільшого його зусилля залишаються марними — учні не зважають на них і продовжують знущання.
Основні причини насилля в навчальному закладі
Однією із причин шкільного насилля як соціального феномена є такий суспільний устрій, за якого відсутня повага між учасниками навчального процесу. Навчіть учнів налагоджувати соціальні зв’язки та дружні взаємини, виявляти повагу одне до одного та до дорослих незалежно від їхньої посади, соціального статусу чи матеріального становища. На поширення насилля в школі також впливає й надмірна терплячість педагогів, запізніла реакція на знущання із себе й недостатнє усвідомлення проблеми. Тож учні, які намагаються продемонструвати свою вищість, у будь-який спосіб підкорити слабших, дуже часто уникають покарань. Як наслідок, булінг педагогів стає чинником, що, з одного боку, погіршує академічну успішність учнів і руйнує їхнє психічне здоров’я, а з другого — унеможливлює професійну самореалізацію та психологічне благополуччя педагогів.
Портрет булера
Найчастіше шкільними булерами стають підлітки. Саме вони легко й невимушено доводять учителів до нервових зривів. Психологи пояснюють таку поведінку насамперед зміною авторитетів, що цілком нормально для цього віку. Так, під час роботи з учнями молодшого шкільного віку педагогу не потрібно доводити свій авторитет власними якостями чи поведінкою, адже для дітей він є беззаперечним. Натомість підлітки уже не поважають дорослого просто так — їхню повагу необхідно заслужити, а потім постійно докладати зусиль, аби не втратити її. До того ж серед самих учнів у підлітковому віці розгортається боротьба за авторитет, зумовлена потребою бути «крутим» в очах однолітків.
Випробовування на міцність педагогів —не проблема сучасності. Підлітки завжди намагалися досліджувати межі дозволеного, аби поступово зростати й перетворюватися на дорослих свідомих особистостей. Так званий підлітковий бунт, що проявляється в опозиції до всього, що пов’язано зі світом дорослих, є необхідним кроком на шляху розвитку, без якого, можливо, юна особистість ніколи не пізнає себе, не навчиться формувати власну думку, обстоювати її та жити в гармонії із собою й навколишнім світом.
Чому педагоги стають жертвами булінгу
Серед батьків, а інколи й педагогів, побутує думка, що діти мають вразливу психіку. Тож їх необхідно оберігати, захищати й поводитися з ними дуже обережно, аби часом необміркованим словом чи жестом не завдати їм психологічної травми, яка неодмінно позначиться на їхньому розвитку в майбутньому. У результаті батьки вимагають від педагогів, аби ті стали «надлюдьми», які в жодному разі не можуть злитися чи ображатися й мусять завжди стримувати свої емоції. Окрім того, часто батьки навіть не намагаються розібратися в конфліктній ситуації й не підозрюють, що їхня «крихітка» — насильник. Вони невдоволені лише діями педагога, який «чіпляється» до дитини. За таких умов учитель, відчуваючи тиск із боку батьків, захищається усіма можливими способами. Зрештою контакт з батьками й учнями порушується, адже педагог сприймає їх як ворогів, що заважають нормально працювати. Шкільне життя поступово стає схожим на гру з назвою «Хто кого?», шкільна дисципліна звужується до покарань, а відповідь на запитання «Хто залишиться переможцем?» турбує всіх учасників навчально-виховного процесу значно більше за саме навчання. Трапляється й таке, що педагог, боячись конфліктних ситуацій і судових позовів, поступається своїми поглядами й послаблює вимоги до учнів. Так, аби не наразитися на конфлікт із батьками, він узагалі перестає бодай щось вимагати від учнів, терпить будь-яку їхню поведінку і намагається швидко провести урок і піти. При цьому контактування з батьками так само поступово зводиться нанівець, адже педагог їх уникає й сумлінно виконує єдине їхнє бажання — не чіпає дітей.
Подолання й профілактика шкільного насилля
Основною передумовою подолання шкільного булінгу є об’єднання зусиль батьків і педагогів, завдяки чому дорослі зможуть побудувати спільну стратегію розв’язання цієї проблеми й поступово втілити її в життя. Насамперед важливо, аби дорослі усвідомлювали, що прояви шкільного булінгу не можна ігнорувати. Навпаки, їх слід жорстко присікати й навчати дітей вчасно зупинятися у своїх емоційних поривах і відповідати за власну поведінку. Усвідомлення проявів булінгу як насилля Незадовільну поведінку, що проявляється в цькуванні вчителя, можна назвати провокативною, спрямованою на самопізнання, привертання уваги, розвиток лідерських якостей тощо. Її причини можна шукати в помилках батьківського виховання, у вікових особливостях учнів чи невідповідності педагога обраній професії. Утім насправді така поведінка — це ніщо інше, як насилля. Тож важливо, аби всі зацікавлені сторони, тобто педагоги, батьки й учні, розуміли це й називали речі своїми іменами.
Адже булінг — це вже не просто невинні дитячі пустощі чи вибрики примхливих підлітків. Така поведінка потребує серйозного ставлення до неї й вироблення ефективної стратегії розв’язання проблеми.
Взаємодія педагога з батьками
Для профілактики та подолання проблеми шкільного насилля, спрямованого на педагога, насамперед налагодьте взаємини з батьками. Спілкуйтеся з ними як із власного бажання, так і з їхньої ініціативи. І вчителі, і батьки мають усвідомлювати, що в навчально-виховному процесі вони — партнери, а виховання дітей — їхня спільна справа, тож і успіх її залежить від взаєморозуміння між ними та злагодженості їхніх дій. Налагодження контакту педагога з учнями Не менш важливим є й контакт педагога з учнями. Адже взаємини між ними — це основа навчально-виховного процесу. Так, за умови міцного контакту з педагогом учні більше цікавляться його предметом та докладають зусилля для оволодіння ним. Натомість різноманітні непорозуміння й суперечки, найімовірніше, і зумовлюють булінг з боку учнів. Якщо педагог не сприймає урок як ділову ситуацію, не має запалу в очах, не докладає зусиль до того, щоб учням подобався його предмет, а вважає за найліпше відчитати матеріал якомога швидше, він власноруч руйнує їхню мотивацію до навчання. Звісно, урок не має ставати розвагою, однак коли учням нудно, вони потребують будь-яких яскравих вражень, навіть якщо це знущання над педагогом. Вибудовуйте з класом позитивні ділові взаємини, усіляко намагайтеся зацікавити учнів своїм предметом, усміхайтеся й доречно жартує, використовуйте комунікативні ігри, мозковий штурм та інші техніки інтерактивного навчання замість класичного читання «сухого» матеріалу — це значно зменшить шанси опинитися в ролі жертви булінгу.
Надмірна поступливість учителя руйнує взаємини з учнями. Адже повністю поступитися своїми принципами та вимогами може лише людина, яка боїться відповідальності. Будьте лідером і обстоюйте свої погляди в будь-яких ситуаціях. Пам’ятайте: іноді треба показати твердий характер, «випустити кігті» зіткнення різних поглядів та суперечки — це нормально, не бійтеся їх та не намагайтеся задобрити учнів чи згладити певні протиріччя іноді саме тверде слово є свідченням справжньої любові до учнів приймайте рішення, розглядаючи будь-яку ситуацію, що виникла в класі, зокрема й булінг, як ділову, з якою можна й необхідно працювати. Не залякуйте дітей — така позиція абсолютно не сумісна з гуманізмом та демократією. Залякування ефективне лише доти, доки діти не виростуть і не перестануть боятися педагога. Тож не дивно, що булінг часто характерний для тих шкіл, у яких педагоги дозволяють собі ображати та принижувати учнів. Утворюється замкнене коло, коли спочатку вчителі лякають дітей, а потім діти змушують вчителів нервувати й депресувати.
Зосередження уваги на гідності кожної особистості
Якщо батькам і педагогам вдалося налагодити взаємодію і вони сприймають насилля у школі однаково — як неприпустиму поведінку, — можна переходити до реалізації стратегії з його подолання. На цьому етапі дорослим слід перетворити гучні слова про гуманізм та повагу до особистості кожної людини на реальний принцип взаємин у школі, що полягає в зосередженні уваги на гідності всіх учасників навчально-виховного процесу: як вчителів, так і учнів. Це спонукатиме батьків і вчителів спільно докладати зусиль до того, щоб створити в навчальному закладі ділову невимушену атмосферу, у якій педагогам буде приємно ділитися своїми знаннями, а учням — ними оволодівати.
Формування кодексу правил поведінки
Важливим аспектом нормального функціонування навчального закладу, окрім самого освітнього процесу, має бути дисципліна. При цьому, з огляду на вік учнів, правила поведінки мають бути логічними і змістовними. Так, вони повинні бути доволі жорсткими, аби захистити учнів від можливих небезпек, і водночас достатньо гнучкими, аби не заважати їхньому розвитку й навчанню. Кодекс правил слід формувати за принципом поваги до гідності всіх учасників навчально-виховного процесу. Правил обов’язково мають дотримуватися як педагоги, так і учні. Їх має бути небагато, але достатньо, щоб унеможливлювати прояви неповаги та насилля в школі. Головним призначенням правил поведінки є не заборона щось робити, а передусім утвердження та підтримання певного способу життя, що дає змогу будувати у школі позитивні взаємини, яких прагнуть діти, батьки і педагоги. Активна участь батьків у розробленні, введенні й підтриманні в навчальному закладі дисциплінарних правил є обов’язковою. Адже лише так вони зможуть цілісно побачити проблему й спрямувати власні зусилля на подолання булінгу, а не намагатимуться будь-що витягти свою дитину «сухою з води». Важливими похідними правил поведінки є покарання за їх порушення та за булінг у школі. Нині покарання є немодними. Велика кількість книжок, статей в журналах та інтернеті, присвячених вихованню, переконують батьків, що достатньо лише заохочувати хорошу поведінку дітей і не помічати поганої. Автори стверджують, що використання заохочень унеможливлює погану поведінку і при цьому не завдає непоправного удару по самооцінці учня. Але якщо діяти відповідно до цих порад, то й булінг помічати не потрібно. Така думка хибна. Схильність дорослих надміру захищати дітей від негативних переживань і виправдовувати їхні погані вчинки призводить до того, що вони втрачають важіль впливу на поведінку дітей. Покарання, якщо вони справедливі, обґрунтовані й відповідають вчинку, допомагають дітям встановити зв’язок між своїми діями і їх наслідками та навчитися правильно керувати ними. Тобто покарання стають для дітей значимим аргументом не бути поганими. Звісно, покарання учнів батьками або педагогами в жодному разі не повинно переростати у фізичне насилля. Радше це має бути моральний урок. Так, скажімо, позбавлення дитини, яка любить подорожувати, можливості взяти участь у цікавій екскурсії може мати позитивний ефект. Наприклад, навчить її наступного разу, перш ніж почати діяти, обдумувати свій вчинок, допоможе усвідомити наслідки своїх дій, опанувати емоції і вчасно зупинитися. Тож шкільна дисципліна має спонукати учня не лише бути хорошим, а й не бути поганим. Проблема шкільного булінгу, що полягає у тероризуванні учнями інших дітей, педагогами учнів та учнями педагогів, поширена в суспільних колах, де неповага до інших людей є загальноприйнятою та звичною нормою поведінки. Насилля у школі — негативне й неприпустиме явище, яке потребує негайного реагування з боку педагогів і батьків, а також грамотно розроблених, ефективних стратегій, спрямованих на запобігання йому та подолання його наслідків.
